Еволюція парадигм програмування та феномен Vibe Coding: Оцінка можливостей, ризиків та перспектив досліджень

DOI: 10.31673/2412-9070.2026.318119

Анотація

Стрімкий розвиток систем штучного інтелекту (ШІ) та великих мовних моделей (LLM) зумовив фундаментальний зсув у підходах до створення програмного забезпечення, породивши нові парадигми взаємодії людини та обчислювальних машин. Дана стаття присвячена глибокому аналізу історичної еволюції програмування — від безпосереднього маніпулювання апаратним забезпеченням через машинний код та перші компілятори до високорівневих мов, об'єктно-орієнтованого програмування та сучасних підходів, керованих штучним інтелектом. Особлива увага у дослідженні приділяється концепції «vibe coding» (вайб-кодинг) — новітньому підходу до розробки, який передбачає створення програмних продуктів переважно шляхом ітеративної взаємодії з ШІ-асистентами за допомогою природної мови, з мінімальним ручним написанням коду або навіть без повного розуміння розробником згенерованих алгоритмів та внутрішньої структури системи.
У процесі дослідження детально та всебічно оцінюються можливості, переваги та недоліки цього підходу. Встановлено, що використання генеративного ШІ у форматі вайб-кодингу суттєво знижує поріг входження в ІТ-індустрію для осіб без профільної технічної освіти, дозволяє досягти безпрецедентного прискорення процесів прототипування та розробки мінімально життєздатних продуктів (MVP). Зокрема, результати систематичних оглядів демонструють підвищення загальної продуктивності виконання завдань на 26–30% та зростання швидкості ітерацій для розробників початкового рівня. Разом з тим, виявлено та систематизовано критичні недоліки і приховані ризики вайб-кодингу, які ставлять під загрозу довгострокову життєздатність проєктів. Доведено існування так званого «парадоксу продуктивності», згідно з яким досвідчені інженери (Senior developers) можуть витрачати на 19% більше часу на виконання складних завдань через необхідність аудиту та налагодження прихованих логічних помилок і «галюцинацій» ШІ-моделей.
Окремо розглядаються надзвичайно гострі проблеми кібербезпеки: згідно зі звітом лабораторії Veracode (2025), під час тестування понад 100 моделей було виявлено, що 45% згенерованого ШІ коду провалили базові тести, містячи критичні вразливості, що підпадають під класифікацію OWASP Top 10. Крім того, доведено, що надмірна та некритична довіра до ШІ без належного суворого архітектурного контролю призводить до накопичення специфічного «темного» технічного боргу (Dark Debt), прогресуючої архітектурної фрагментації (відомої як Context Rot) та поступової деградації фундаментальних інженерних навичок у розробників (Skill Atrophy).
На основі проведеного синтезу та аналізу обґрунтовано висновок, що вайб-кодинг має абсолютний сенс як потужний інструмент для надшвидкого створення прото-типів, автоматизації рутинних завдань та генерації шаблонного коду. Проте цей підхід не здатний повністю замінити класичну дисципліну інженерії програмного забезпечення у контексті створення критичних, масштабованих, високонавантажених та безпеково-орієнтованих корпоративних систем. Визначено ключові напрямки для подальших наукових та прикладних досліджень, серед яких: розробка і впровадження методів «інженерії контексту» (Context Engineering), створення інтегрованих систем агентної кібербезпеки (Agentic AppSec) для семантичної перевірки коду в режимі реального часу, а також глибоке вивчення соціально-технічного впливу штучного інтелекту на процеси навчання та професійного становлення майбутніх інженерів.

Ключові слова: парадигми програмування, штучний інтелект, вайб-кодинг, технічний борг, кібербезпека, генерація коду, великі мовні моделі, інженерія програмного забезпечення.